Листопад.

Чорна сповідь моєї Вітчизни

І її затамований гнів.

    Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору в актовій залі навчально – виховного комплексу «Любисток» відбулася літературно – хореографічна музична композиція «Голодомор. Голодний рік. Голодний вік», яку підготували учні 5-А класу разом із класним керівником Вірою Василівною Гостєвою та педагогом – організатором Наталією Володимирівною Руснак.

   Із перших звуків величної молитви «Аве Марія» всі присутні поринули в хроніку подій страшного геноциду українського народу.

   Колоски пшениці у вазі та в руках дітей, одягнених у вишиванки, калина, свіча  на столі, розгорнута книга пам’яті зі страшною датою – 1932-1933 рр. й слова Віри Василівни: «Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками. Я зітхну… Запалю обгорілу свічу. Помічаю… не замки – твердині, не храми – скам’янілий чорнозем, потріскані стіни плачу… Піднялись, озиваються в десятиліттях з далини, аж немов з кам’яної гори надійшли… Придивляюсь… «Вкраїна ХХ століття». І не рік, а криваве клеймо «33», - змусили кожного в залі затамувати подих і сприйняти душею увесь біль, який пережили наші співвітчизники під час Голодомору. Кадри презентації, фото вражали жахливою правдою, а інсценізація тогочасних подій у виконанні п’ятикласників, слова дітей, які торкали найпотаємніші струни в душі присутніх, тримали в напрузі.

   А в центрі композиції сумно, гордо й непорушно, не схиляючи голову від негараздів, рішуче дивлячись у майбутнє, стояла дівчина – Україна. Її ніщо не похитне, не знищить українців допоки пломенітиме хоча б маленький вогник народної пам’яті про важкий історичний шлях, яким ми пройшли.

    На завершення заходу лунала молитва за Україну «Боже великий, єдиний…», до виконання якої долучилися всі присутні. Ще довго після останніх слів пісні  виступаючі й глядачі зворушено стояли, не в змозі відпустити цю щемливу та сумну мить.

     Події Голодомору в Україні 1932-1933 років назавжди залишаться в пам’яті кожного українця як одна з найстрашніших сторінок нашого минулого.